В дисертаційному дослідженні розглядаються психологічні особливості смислосприйняття та цілепокладання в ситуації життєвої кризи.
Розглянуто теоретико-методологічні засади дослідження проблеми смислосприйняття та цілепокладання та з'ясовано основні теоретичні положення про особливості переживання особистістю життєвої кризи.
Для дослідження особливостей смислосприйняття та цілепокладання в ситуації життєвої кризи розроблено методичну базу на основі об'єктивно існуючих показників. Методична база включала укладений комплекс методик та психокоректувальну програму.
Встановлено, що для особистості в ситуації життєвої кризи характерними є зниження особистісної значущості результату цілепокладання та вираженості вольового зусилля в ході діяльності з досягнення мети; зниження рівня самооцінки діяльності з досягнення мети та оцінки власного потенціалу щодо можливості постановки і досягнення мети; переважання негативних прогнозів щодо постановки і досягнення мети, що виражається в зниженні рівня мобілізації зусиль в процесі цілеполагання, а також в низькому очікуваному рівні результатів діяльності з досягнення мети; сприйняття результатів діяльності з досягнення мети як таких, що не залежать від зусиль суб'єкта цієї діяльності, зумовлені обставинами, навколишніми людьми, випадковістю або долею, парадоксальність цілепокладання тощо.
Запропонована психокорекційна програма, спрямована на фасилітацію виходу особистості з ситуації життєвої кризи, сприяє зміні смислосприйняття особистості, актуалізації смислів, що відображають можливість об'єднання протилежностей, життєвість, розвиток і необхідність.
