Дисертація присвячена проблемі формування етнічної толерантності у студентів. За основу вивчення етнічної толерантності обрано особистісно-центрований підхід у сукупності таких принципів: індивідуально-психологічного, соціально-психологічного, діяльнісного, вікового та системно-психологічного. Використання цих принципів дало змогу побудувати концептуальну модель етнічно толерантної особистості у сукупності таких компонентів: когнітивного, афективного і конативного.
Когнітивний компонент містить знання й уявлення про психічний склад етносів, національний характер, етнічні стереотипи і етнічні конфлікти. Афективний компонент представлений комунікативними, практичними, глоричними й альтруїстичними емоціями. Конативний компонент охоплює міжетнічні інтереси і міжетнічну спрямованість.
Результати емпіричного вивчення індексу етнічної толерантності та усіх компонентів етнічно толерантної особистості свідчать про переважання студентів із середнім і низьким рівнем розвитку етнічної толерантності.
Окрім того, встановлені значущі кореляційні зв'язки між показниками етнічної толерантності та особливостями пізнавальної, мотиваційної і емоційної сфер особистості, що засвідчило необхідність розробки програми,
спрямованої на формування етнічно толерантної особистості на основі особистісно-центрованого підходу.
Програма формувального впливу представлена двома окремими видами тренінгів: тренінгом "Етнічно толерантна особистість" та тренінгом інтерактивного впливу "Оксфордські дебати". Аналіз результатів впровадження програми формувального впливу свідчить про її ефективність та можливість широкого використання у виховній роботі вітчизняних вишів.
