Дисертація присвячена порівняльному аналізу процесу самоздійснення, яким його розуміють у межах аналітичної психології К.Ґ. Юнґа та у вченні дзен-буддизму. З'ясовано спільну спрямованість цих систем знання про людину на розкриття творчого потенціалу завдяки практичній взаємодії свідомості з несвідомим.
Досліджено головні поняття, якими послуговуються на позначення специфічного процесу трансформації свідомості, найбільш важливих його моментів. Незалежно від культурних умов, в яких формувалися і видозмінювалися аналітична психологія К.Ґ. Юнґа та дзен-буддизм, ці поняття демонструють насамперед практичну спрямованість, максимально наближені до живого досвіду символів внутрішнього світу.
Крім спільності інтенцій, з'ясовано ряд відмінних рис у розумінні особистості, способах використання результатів самоздійснення у подальшій життєдіяльності. Розкрито причини популярності вчення дзен-буддизму та перспективи міжкультурної взаємодії Заходу та Сходу. Продемонстровано ефективність використання не лише окремо взятих методик аналітичної психології та буддизму, але також синтетичних форм психопрактик, які адаптовані трансперсональними психологами.
