Дисертацію присвячено розробці концептуальної моделі новітньої української ідеї. Аналіз філософії української ідеї здійснено на основі концепції рівнів розвитку сутнісних сил людини та двох парадигм її буття (особистісної - безособистісної), що дало змогу зосередитися на формулюванні ідеалу людини та суспільства. Національну ідею досліджено водночас як ідеал, абсолют, мету, форму політичної практики боротьби за громадянські права, норму взаємовідносин, засіб розв'язання суперечностей та протиріч між суб'єктами соціальної діяльності та умову розвитку людини й суспільства. Соціально-політичним змістом української ідеї є розбудова громадянського суспільства та розвиток органічних суспільних форм буття, які сприятимуть удосконаленню сутнісних сил людини. Антропологічним ідеалом є індивід особистісного рівня розвитку сутнісних сил, спонукуваний інтересом цілого - громади, нації.
Доведено, що національна ідея є найвищим механізмом ідентифікації індивіда з політичною нацією. Проаналізовано механізми усвідомлення масами української ідеї та запропоновано основні напрями її практичної реалізації.
