Дисертацію присвячено встановленню структурних і функціональних властивостей німецького інфінітива, розглянутих у ракурсі історичного аналізу. Розкрито природу цієї граматичної форми і окреслено шляхи розвитку інфінітива в німецькій мові.
Отримані результати порівняльно-історичного аналізу засвідчують циклічний характер граматичних змін німецького інфінітива, що знаходить відображення у поширенні у давньо- і середньоверхньонімецький періоди іменних ознак із наступною їх редукцією і поступовим набуттям дієслівних властивостей. У нововерхньонімецький період зафіксовано реактивацію в інфінітиві іменних рис, що знаходить вияв у його сполучуваності з іменними прийменниками на фоні подальшої актуалізації дієслівних прикмет.
Доведено, що еволюція граматичних ознак інфінітива відображає напрям розвитку граматичних значень у сучасній німецькій мові - розширення тривало-результативної парадигми категорії часу і залучення операторів модальності.
