Дисертація присвячена дослідженню творення й семантики похідних іменників із локативним значенням у німецькій, російській, французькій і турецькій мовах. Комплексне вивчення потенціалу ЛЗ здійснено на матеріалі стандартної (літературної) мови на рівні синхронії.
У процесі дослідження встановлено структурні типи ЛЗ, розроблена семантична класифікація ЛЗ, що містить їхні семантичні типи й групи; описано типи мотивуючих основ, денотати ЛЗ, а також зазначено формальні й семантичні обмеження щодо творення ЛЗ, описано способи словотворення й словотворчі засоби ЛЗ у німецькій, російській, французькій і турецькій мовах.
У результаті семантичного й морфологічного аналізу встановлено особливості творення й семантики ЛЗ у різноструктурних мовах. Отримані висновки ґрунтуються на аналізі емпіричного матеріалу й кількісній обробці даних.
Здійснене дослідження сприяє виявленню міжмовних і міжкультурних тенденцій у процесі творення ЛЗ і їх семантиці, а також формулюванню узагальнень.
