У статті розглянуто смислові рівні інтерпретації релігійно-екзистенційного виміру буття крізь призму української прози 20-30-х років ХХ століття, а саме "Сонячна машина" В. Винниченка, "Вертеп" А. Любченка, "Марія" Уласа Самчука, "Смерть" Б. Антоненка-Давидовича, "Анархісти" Г. Косинки та ін.