На основі аналізу психолого-педагогічних та методичних праць у дисертаційному дослідженні визначено сутність поняття "міжособистісні взаємини" та подано їх структуру, проаналізовано роль в особистісному зростанні підлітків, досліджено стан професійної готовності майбутніх учителів до формування міжособистісних взаємин в учнівському колективі підлітків, охарактеризовано технології формування оптимальних міжособистісних взаємин у підлітковому колективі школярів.
Розроблено модель і визначено структурні компоненти системи професійної підготовки майбутніх учителів до організації міжособистісних взаємин в учнівському колективі: загальні і специфічні принципи, методологічні підходи, єдність теоретичної і практичної підготовки, методи та форми підготовки, орієнтаційний, навчально-моделювальний і результативно-коригувальний етапи підготовки, педагогічні умови реалізації системи, критерії і показники рівнів сформованості готовності, де кінцевим результатом є сформованість ціннісно-мотиваційного, когнітивного і функціонально-технологічного компонентів готовності;
Ключові слова: міжособистісні взаємини, ціннісний аспект взаємин, учнівський колектив підлітків, сприятливий психологічний клімат, готовність майбутніх учителів до формування міжособистісних взаємин, модель підготовки майбутніх учителів до формування міжособистісних взаємин.
