У дисертації розглянуто поняття креативності як відносно новий предмет дослідження лінгвістики. Проаналізовано концепції креативності, запропоновані відомими вітчизняними та зарубіжними ученими. Висвітлено специфіку явища та деякі закономірності реалізації лінгвокреативного потенціалу мовців. Здійснено спробу сформулювати визначення лінгвокреативності на основі проаналізованих дефініцій креативності.
В основу дослідження покладено класифікацію типів актуалізації, запропоновану О. Ремчуковою, оскільки принципи сучасних мовознавчих досліджень, зокрема антропоцентризм, вимагають врахування як форми, так і змісту, втілюваного цією формою. Усього проаналізовано 1807 текстових фрагментів. Розглянуто функційно-семантичне поле ірреальної модальності. Проаналізовано 10293 модалеми з виявом лінгвокреативного потенціалу. Функційно-семантичне поле ірреальної модальності розглянуто як двочленну структуру, яка складається з ядра та периферії.
