У дисертації розглядається організаційна структура та правовий статус Галицької (з 1539 р. - Львівської) єпархії в "довгому триванні" - від часу її заснування в середині XII ст. до кінця XVIII ст. Особливу увагу звернено на тісний зв'язок між тогочасною українською (руською) культурою та Східною церквою (Православною, а з 1700 р. й Унійною). Аналіз процесу формування організаційної структури єпархії та пов'язаних з ним культурно-релігійних інновацій й адміністративної діяльності місцевих владик охоплює: апарат управління при владичому дворі (духовний суд, консисторія та катедральний крилос-капітула); ієрархічну вертикаль адміністративно-територіального устрою - генеральні намісництва (офіціалати); намісництва і парафії; інститути церковного контролю. При дослідженні правового статусу єпархії та його змін вивчено юрисдикційні засади її належності до тієї чи іншої церковної провінції (митрополії); конфесійний статус (православне чи унійне віровизнання); сукупність світських законодавчих актів.
