Дисертаційну роботу присвячено дослідженню глибинно-психологічних витоків релігійної віри, яке здійснювалося на емпіричному матеріалі активного соціально-психологічного навчання. Розкрито особливості автентичних та неавтентичних виявів релігійної віри суб'єкта. Об'єктивовано роль едіпового періоду розвитку у формуванні неавтентичних виявів релігійної віри. З'ясовано сутність цього феномену та виявлено його глибинно-психологічні детермінанти, які пов'язані з травмуючим досвідом дитинства. Установлено детермінованість релігійної віри суб'єкта системою психологічних захистів та її зв'язок із об'єктними відношеннями.
Доведено, що формування неавтентичних форм релігійної віри зумовлюється особистісною проблемою суб'єкта, що виявляється в зовнішніх проявах, таких як ідеалізація власного "Я", тенденціях "до психологічної імпотенції" та "до психологічної смерті" тощо. Обгрунтовано необхідність здійснення психокорекційного впливу з метою послаблення деструктивних тенденцій психіки віруючої особи.
