Дисертація є першим в українському літературознавстві ґрунтовним дослідженням жанрової специфіки автокоментаря в контексті сучасної мемуаристики. У роботі на конкретних прикладах досліджено історію формування автокоментаря від античності до сьогодення, проаналізовано причини його стрімкої жанрової еволюції з квазіональних автопаратекстів до ретроспективних автомета-, автогіпертекстових утворень, окреслено проблемні питання стосовно ідентифікації авторського коментаря сучасними теоретиками. Наукова новизна дисертації полягає також у тому, що вперше здійснено спробу подивитися на формування автокоментаря під впливом "віртуальної реальності" та новітніх постмодерних гасел останньої третини ХХ - початку ХХІ століття.
Ключові слова: авторський коментар, жанр, мемуарна література, наратор, активний читач, автопаратекст, автометатекст, автогіпертекст, прототекст, автокомунікація.
