Дисертацію присвячено встановленню особливостей фонографічної та семантичної адаптацій лексичних запозичень у французькій мові на матеріалі новел французьких письменників доби Відродження (М. Наваррської, Б. Деперьє, Ж. Флор, Н. дю Файля і Ф. Б. де Вервіля). У роботі здійснено порівняльну характеристику систем вокалізму і консонантизму французької, провансальської, латинської, італійської та іспанської мов у XVI столітті, визначено основні розбіжності між фонемами та графемами мов-джерел.
Окреслено причини взаємозв'язку стародавніх (латинської, грецької, давньоєврейської), романських (провансальської, італійської, іспанської"), а також германських мов з французькою мовою досліджуваного періоду, з'ясовано вплив інших культур на розвиток її лексичної системи.
Встановлено, що в процесі фонографічної адаптації лексичних запозичень у французькій мові XVI століття відтворення іноземних фонем зводилося до етимологічного, а не фонетичного принципу їхньої фіксації на письмі.
