Дисертацію присвячено проблемі дорослішання дівчат юнацького віку в стосунках з матір'ю. Процес дорослішання розглянуто в контексті психодинамічної теорії сепарації-індивідуації. Адаптовано "Методику дослідження психологічної сепарації від батьків в юнацькому віці" Дж. Хофмана. Описано особливості проведення та опрацювання даних вільного інтерв'ю в методі обґрунтованої теорії. Доведено, що такі особливості сепарації дівчат юнацького віку, як переживання автономії та розвиток психологічної дистанції у взаєминах з матір'ю, істотно пов'язані з образом материнського ставлення, який вони мають. Визначено п'ять типових способів сепарації дівчат: досягнення автономії, прагнення залежності, перебування у боротьбі за незалежність, досягнення самодостатньої життєвої позиції та розвиток псевдоавтономії. З'ясовано, що основними факторами, котрі визначають сепарацію дівчат у взаєминах з матір'ю, є якість материнського емоційного відгуку та особливості переживання дівчатами материнського контролю. Наведено рекомендацій для консультативної, психокорекційної та освітньої роботи з дівчатами, молодими жінками та їхніми матерями щодо типових труднощів сепарації в період дорослішання.
