У дисертації подано цілісний теоретичний аналіз поетонімосфери як складно організованої системи.
Під час синтагматичного розгортання тексту літературного твору поетонімосфера перетворюється, підсилюється виразність її компонентів, видозмінюється сукупна семантика поетонімів. Завдяки актуалізації семантичних зв'язків та відношень між компонентами в ній з'являються нові риси та властивості. Цей процес у загальному підсумку перетворює поетонімосферу на особливий конструкт у складі художнього цілого твору.
Рухливість семантики онімів у межах поетонімосфери, динамічність її складових можливі лише за умов відносної стійкості кожного з її елементів. Компоненти поетонімосфери зазнають впливу з боку найближчого контексту, лінгвальних та екстралінгвальних факторів. Унаслідок цього в процесі поетонімогенезу стають помітними різноманітні "стани" онімів, що складають поетонімосферу.
