У дослідженні узагальнені й систематизовані психологічні підходи до вивчення природи, структури й функції толерантності-інтолерантності особистості взагалі, соціально-психологічних факторів і особливостей прояву толерантності-інтолерантності підлітків залежно від домінуючого в родині стилю взаємин зокрема.
Експериментальним шляхом установлені співвідношення між самооцінкою підлітками та їх батьками стилів взаємин в родині (позитивний інтерес, директивність, ворожість, автономність, непослідовність), формою прояву толерантності-інтолерантності підлітків (афективної, комунікативної й ментальної) і зумовленою даними формами відносно усталеною констеляцією особистісних утворень (самоставлення, упевненість у собі, зовнішній або внутрішній локус контролю, конформізм-нонконформізм, прийняття рішень, мотивація приближення-уникнення).
У роботі подається розроблена автором програма формування толерантності в підлітків та їхніх батьків, ефективність якої знайшла підтвердження як на рівні суб'єктивних оцінок досліджуваних, так і кількісних індикаторів, підтверджених прийомами кількісної оцінки їхньої вірогідності.
Практичне значення отриманих у дослідженні результатів полягає в тому, що вони відкривають реальну можливість ураховувати й попереджати неадекватні форми прояву інтолерантності підлітків залежно від домінуючого в родині стилю взаємин як у формі практичних (тренінгових) занять, так і консультативної допомоги, пов'язаної з організацією в сім'ї умов, що задовольняють провідні потреби підліткового віку з одного боку, запити суспільства у вихованні толерантної і відкритої для творчої самореалізації особистості - з іншого.
