У дисертації комплексно досліджуються особливості художньої трансформації в романах Галини Тарасюк канонічних й апокрифічних євангельських мотивів, образів, сюжетів. Крізь призму письменницької рецепції біблійних, агіографічних, гностичних концептів з'ясовується жанрово-стильова, образна, ідейно-тематична, наративна природа романів "Любов і гріх Марії Магдалини", "Грішні, чесніші за херувимів...", "Між пеклом і раєм", "Храм на болоті", "Смерть - сестра моєї самотності", "Гаспид і Маргарита". Уперше проаналізовані чинники формування інтертекстуального й часопросторового вимірів романів, окреслені їх сюжетно-фабульні й композиційні особливості. На основі всебічного аналізу висвітлюється жанрова семантика роману "зв'язку часів", роману-гіпотези, віртуального роману; визначаються функції міфологічних, гротескних, символічних домінант у структуруванні письменницею художнього часу й простору своїх творів; розкриті способи актуалізації християнських морально-етичних цінностей.
