У дисертації аналізується авторська концепція "нової людини" в драмах і романах В. Винниченка та його філософському трактаті "Конкордизм", залучаються матеріали щоденників, публіцистика, листування. Особливу увагу звернено на такі складники концепції людини, як естетичний ідеал, розуміння письменником-біологічних, суспільних і духовних начал особистості, принципи зображення героїв. У процесі зіставлення з поглядами європейських мислителів з'ясовуються особливості формування філософсько-ісвітоглядної системи та ідей, сповідуваних письменником. У роботі розглядається генеза героя''1- носія "чесності з собою" та його еволюція до типу конкордиетської людини й специфіка теоретичного обгрунтування В. Винниченком нового кодексу життя особистості у філософсько-соціологічному трактаті "Конкордизм".
