Дисертацію присвячено вивченню перлокутивних оптимізаторів у сучасному німецькомовному дискурсі - метакомунікативних висловлень, які спрямовані на забезпечення максимально ефективного мовленнєвого впливу на адресата та реалізують метакомунікативний МА контактив, що сприяє здійсненню інших МА.
За об'єктом впливу виокремлено ментальні, волітивні й емотивні перлокутивні оптимізатори. Залежно від мети мовця вони поділяються на перлокутивні інтенсифікатори та перлокутивні мітигатори.
Стратегія перлокутивної інтенсифікації реалізується 11-ма тактиками, які передбачають експлікацію умов успішності МА. Перлокутивна мітигація реалізуються 9-ма тактиками, які виділено на основі турботи мовця про збереження "обличчя" адресата.
Для перлокутивних інтенсифікаторів типовим є використання еліптичних конструкцій та перформативних висловлень, що містять підсилювальні морфеми, прислівники і частки та повтори.
Перлокутивні мітигатори маніфестовані епістемічними та перлокутивними висловленнями, модальними дієсловами, прислівниками та частками, умовним способом дієслова, зміщенням часового плану, інверсією.
Позиція перлокутивних оптимізаторів у дискурсі відносно основного МА визначається реалізованою тактикою та їх прагматичною доцільністю.
