У дисертації здійснено системний порівняльний аналіз романістики М. Шолохова і М. Стельмаха (на матеріалі романів "Тихий Дон" і "Хліб і сіль", "Кров людська - не водиця"), визначено спільне і відмінне у поетиці художньої системи митців з точки зору традицій і новаторства. Вперше у вітчизняному літературознавстві на формально-змістовому рівні здійснено генетичне, типологічне зіставлення творів обох письменників.
У роботі розширено напрями сучасного прочитання української художньої класики на фоні світового літературного процесу. Подальшого розвитку набули теоретичні студії майстерності М. Шолохова і М. Стельмаха. Крім того, наукове значення дисертації зумовлюється різноаспектністю проведеного аналізу художніх текстів.
Здобуті результати сприятимуть подальшому вивченню проблем художності вказаних романів, їх інтертекстуальності, цілісності та системності.
