У дисертації здійснено історико-системний інтерпретаційно-оцінювальний аналіз процесу реформування шкільної освіти Польщі в контексті суспільно-політичних і соціально-економічних змін (XX - початку ХХІ ст.). Обгрунтовано теоретико-методологічні засади та створено інтегративну (діагностико-прогностичну) модель реформування освіти.
Розроблено періодизацію реформ, виявлено та проаналізовано тенденції реформування польського шкільництва. Запропоновано класифікацію тенденцій: 1) за характером і тривалістю - пролонговані, ітеративні, епізодичні; 2) за новизною - наслідувальні (запозичені), інноваційні; 3) за сприятливістю чи гальмуванням освітніх змін - позитивні, негативні; 4) спрямовані на перспективний розвиток шкільної освіти - прогностичні.
Визначено позитивний досвід проведення польських реформ та опрацьовано підходи щодо можливого застосування їх прогресивних ідей в умовах модернізації шкільництва в Україні.
