Дисертацію присвячено синтаксичній деривації в іспанській мові в структурно-семантичному і комунікативно-функціональному аспектах. Підхід до деривації як процесу творення в мові будь-яких вторинних знаків дозволив виокремити структурно-семантичні моделі синтаксичних дериватів, представлених у структурах первинної, вторинної та латентної предикації й установити закономірності їхнього функціонування в комунікативній ситуації.
У праці здійснено системно-функціональний аналіз синтаксичних дериватів як економних структур іспанського синтаксису. Парадигматичний підхід до систематизації синтаксичних одиниць дозволив визначити складне речення як базову структуру для творення простих ускладнених речень. Виокремлені комунікативні одиниці, які формують функціонально-семантичне поле відношень умови, та визначено їх місце в дериваційній парадигмі іспанського речення.
