Дисертацію присвячено дослідженню фахової лексики української гомеопатичної галузі. Виокремлено шість етапів становлення термінології гомеопатії, розглянуто особливості її формування на кожному з них. В основу періодизації історії становлення гомеопатичної термінології покладено екстралінгвальний та інтралінгвальний чинники. Проаналізовано склад термінологічної лексики гомеопатії з погляду походження, роль запозичень у формуванні досліджуваної термінології, визначено шляхи поповнення термінофонду гомеопатії.
Здійснено тематичну класифікацію термінів гомеопатії. Простежино діапазон семантико-парадигматичних зв'язків, установлено основні напрями вияву синонімії, антонімії, полісемії, паронімії, омонімії та гіперо-гіпонімії.
Досліджено характер словотвірної системності української гомеопатичної термінолексики та специфіку дериваційних процесів у ній.
