Дисертаційне дослідження присвячено актуальній проблемі вивчення психофізіологічних чинників адаптації до навчання. Встановлені передумови цього процесу на основі аналізу психофізіологічних властивостей нервової системи, функціонального стану головнного мозку, мотиваційно-ціннісної спрямованості, рівня суб'єктивного контролю, адаптивності, соціально-психологічних характеристик, самопочуття, активності, настрою, тривожності.
Запропоновано два способи, які дозволяють прогнозувати вірогідність проявів порушення адаптації та появи групи ризику. Перший спосіб - це розроблена методика інтегральної оцінки рівнів адаптації методом колективної експертизи, а другий - створення моделей адаптивності за допомогою дискримінантного аналізу.
Розроблено та впроваджено методичні рекомендації щодо підвищення здатності адаптуватися до навчальної діяльності. Результати, отримані під час формувального експерименту, свідчать про збільшення рівня мотивації на процес навчання та досягнення влади, зниження ескапізму, підвищення нервово-психічної стійкості та рівня адаптивності.
