У дисертаційному дослідженні визначено особливості та форми рецепції творчої спадщини С. Пшибишевського (1868-1927) в українському літературному процесі кінця XIX - початку XX століття, а також типологічні збіги та розбіжності в жанрово-стильових особливостях малої прози та драматургії С. Пшибишевського й українських письменників В. Стефаника, О. Кобилянської, В. Винниченка. Уперше в українському літературознавстві системно розглянуто рецепцію творчості С. Пшибишевського в дискурсі національного літературного процесу хронологічно означеного періоду, з'ясовано значущість особистого внеску письменника в розвиток українсько-польських літературних взаємин та встановлено підґрунтя й основні вектори порівняльної характеристики творів польського й українських авторів на різних рівнях поетики літературного твору. У науковий обіг уведено маловідомі критичні дослідження творчої спадщини С. Пшибишевського, архівні матеріали, а також твори, які не перекладено українською мовою.
Відзначено вагомий внесок С. Пшибишевського у справу популяризації в польському літературному середовищі творчості В. Стефаника і Т. Шевченка.
