В дисертаційній роботі, присвяченій проблемі ґенези та історичного розвитку сакральних комплексів, на основі проведеного історико-архітектурного аналізу виявлено, що сакральні комплекси історичної Волині відповідають визначеним канонам храмового зодчества, і разом з тим, мають свої відмінні риси, пов'язані з національними традиціями та регіональними особливостями становлення християнства як державотворчої релігії на досліджуваному терені.
Викладено результати комплексного аналізу історико-архівних джерел та натурних досліджень, виявлених в архівах Польщі, Росії, України.
Проаналізовано та систематизовано архітектурно-планувальні, об'ємно-просторові, стилістичні, функціональні особливості, композиційні та семантичні аспекти формування сакральних комплексів історичної Волині.
Узагальнено результати системно-теоретичних досліджень ретроспективного аналізу сутнісних, канонічних, історичних, політичних передумов формування сакральних комплексів.
Запропоновано концепцію хронологічної еволюції структури сакральних комплексів у хронологічному інтервалі ХІ-ХІХ ст. у взаємозв'язку зі зміною конфесійної приналежності та проведено диференціацію формоутворення відповідно до конфесійних вимог.
Представлено основні композиційні особливості розміщення сакральних комплексів у просторово-планувальній структурі міст, взаємозв'язки з основними містоутворюючими центрами, формування та розвиток архітектурно-просторової організації сакральних комплексів як ключових елементів оборони.
Виявлено, що функційна характеристика духовних утворень визначається процесами, які розподіляються на головні та другорядні, проте перебувають в різноманітних зв'язках між собою, вибудовуючи чітку ієрархію духовних та прагматичних аспектів.
Виведено основні показники, які впливають на формування сакрального комплексу: початкова функція, його діяльність; характер рельєфу, оточуючий ландшафт; розташування в населеному пункті; характер оточуючої забудови, її тектоніка; перепрофілювання, реконструкції та переобладнання.
Доведено існування автохтонної традиції і власного вектору розвитку сакральних комплексів Волині, зважаючи на особливості геополітичного розташування між Сходом і Заходом у зоні зіткнення двох різних культур.
Спростовано тезу щодо прямих запозичень архітекіурнскяишстичних компонентів архітектурно-планувальної структури та окремих елементів декору.
