У дисертації визначено місце і роль І. Шишманова в історії українсько-болгарських літературних взаємин кінця XIX - першої чверті XX ст. Розглянуто його співпрацю з Ф. Вовком, В. Гнатюком, М. Драгомановим, М. Павликом, Лесею Українкою, І. Франком та іншими діячами науки і культури України й українознавчими науково-освітніми установами. Досліджено студії І. Шишманова, присвячені україністичній проблематиці, а саме українським ученим і письменникам: Ю. Гуці-Венеліну, Маркові Вовчку, В. Григоровичу, М. Драгоманову, Т. Шевченкові та ін. Проаналізовано фольклористичні та етнографічні праці І. Шишманова, його студії на тему болгарського національного й культурного Відродження, а також курс лекцій із західноєвропейських літератур XIII ст., у процесі написання яких учений застосував порівняльно-історичний метод дослідження та подекуди використав малознаний у Болгарії українознавчий матеріал.
Ключові слова: Іван Шишманов, порівняльне літературознавство, українознавство, фольклор, етнографія, українськс-болгарські літературні, наукові та культурні взаємини.
