Дисертація відображає результати теоретичного й експериментального вивчення мотиваційних чинників адаптації особистості до різних кризових ситуацій (прогностично-конфліктної, прогностично-кризової, актуально-кризової, актуально-конфліктної, стабільної актуально-конфліктної та стабільної прогностично-конфліктної), що виникають на початкових етапах її професійного становлення.
З'ясовано, що підвищення рівня емоційної адаптованості молодої людини в умовах професійної кризи прямо пропорційно зумовлюється результатами функціонально-професійної адаптованості: розвинені мотиваційні властивості особистості забезпечують їй емоційну стійкість і якість соціальної адаптації загалом.
Емпірично виявлені в різних ситуаціях кризи професійного становлення мотиваційні особливості досліджуваних, що є водночас закономірними адаптаційними проявами, дали можливість виділити мотиваційні механізми адаптації: "досягнення", "уникнення" і "конфлікт досягнення - уникнення". Запропоновано модель мотиваційного рівня адаптації особистості до нових вимог діяльності.
Розроблено й апробовано корекційно-роз ви вальну програму з оптимізації адаптованості особистості в ситуації кризи професійного становлення. Запропоновано також практичні рекомендації для викладачів, практичних психологів і соціальних педагогів ВНЗ з метою попередження порушень емоційної та функціонально-професійної адаптованості молодої людини в ситуації кризи професійного становлення.
