У дисертації виокремлено нормативно-організаційні засади підготовки вчителів до краєзнавчої роботи в школі (розробка і впровадження нормативних документів, централізація управління, створення нових типів навчальних закладів для підготовки та перепідготовки вчителів, розбудова опорних пунктів, педагогічні курси; проведення всеукраїнських, губернських, районних та окружних нарад з питань освіти тощо).
Обгрунтовано структуру (педагогічні технікуми, інститути народної освіти, центри перепідготовки) та зміст підготовки майбутніх учителів до краєзнавчої роботи досліджуваного періоду (побудова навчальних планів і програм за краєзнавчим принципом, запровадження краєзнавчих елементів у навчально-виховний процес вищих навчальних закладів, запровадження до навчальних планів курсу краєзнавства).
Виокремлено форми (курси, конференції, семінари, методичні наради, з'їзди, самоосвітня діяльність, краєзнавчі гуртки, товариства, клуби, метеорологічні станції, краєзнавчі кафедри і кабінети, дипломні роботи на краєзнавчу тематику, педагогічна практика) та методи (лабораторний, семінарський, дослідний, екскурсійний, метод спостережень та ін.) підготовки вчителів до краєзнавчої роботи школі.
До наукового обігу введено маловідомі та раніше невідомі архівні документи, історичні факти, що дало можливість розширити і конкретизувати наукові знання про проведення краєзнавчої роботи у вищих навчальних закладах та перепідготовку вчителів до краєзнавчої роботи в школі у 20-30-х років XX століття.
