У дисертації досліджується система парадигм репрезентацій орієнтаційної референції в українській, російській та англійській мовах на рівні функціонально-семантичного поля.
Поліпарадигмальний підхід, запроваджений у дослідженні, дозволяє додатково залучати поняттєвий і асоціативний матеріал, що сприяє повнішому відбиттю особливостей усвідомлення носіями зіставлюваних мов репрезентацій оріієнтаційної референції у їхніх аломорфних і ізоморфних виявах. Розглядаються типи референції (у широкому розумінні терміна) у досліджуваних мовах, утворені на основі моно- і полісемантичності, моно- і поліфункціональності, транссемантичності й трансфункціональності аналізованих мовних одиниць.
У дисертації показано, що всім зіставлюваним мовам властивий дейктично-референційний, менше - номінативно-референційний тип репрезентацій орієнтаційної референції (значною мірою - у двох близькоспоріднених мовах). В англійській мові більш поширений дейктично-анафоричний тип репрезентацій. Специфічним для цієї мови є поліфункціональний полісемантичний тип. Для інших зіставлюваних мов характерний біфункціоналізм та семантична зворотність.
За типологічними критеріями порівнювані системи репрезентацій орієнтаційної референції класифіковані на: 1) системи з добре розвиненими відношеннями частиномовної омонімії, полісемії, поліфункціональності як наслідок порівняно незначного ступеня розвитку флективності і суфіксального словотворення (англійська мова); 2) системи з помірно розвиненими відношеннями частиномовної омонімії, полісемії, поліфункціональності (українська і російська мови).
