Дисертація є комплексним (структурним, семантико-словотвірним, функційним діахронно-синхронним) дослідженням прикметникових словотвірних синонімів та варіантів в українських писемних джерелах XI-XX ст.
Виявлені дериваційні синонімні й варіантні пари (ряди) покласифіковано за словотвірними значеннями, твірними базами та словотворчими засобами, на основі чого вказано на моделі прикметникової дериваційної синонімії та варіантності. Структурно семантичний аналіз словотвірних синонімів і варіантів нової української мови поєднано з їх функційною характеристикою відповідно до сучасної літературної мовної норми. У результаті ґрунтовного різнобічного аналізу встановлено можливі причини виникання дериваційної синонімії та варіантності як явища, а також причини появи конкретних словотвірних синонімних і варіантних пар (рядів) на різних часових зрізах.
