Уперше в українському мовознавстві охарактеризовано семантичний потенціал речень з предикатами фізичного стану особи з позицій парадигматики та синтагматики. Новою є спроба розмежування предикатів фізичного та емоційного стану, предикатів стану та процесу і дії.
У дисертації вивчені семантичні ознаки фатальності, сугестії, трансцендентності, впливом яких пояснюється вживання безособових речень в українській мові. Встановлено, що завдяки полісемії предикат стану може слугувати на позначення фізичного, психічного, емоційного й інших станів. Предикат фізичного стану ускладнюється семантичними конотаціями на кшталт каузальних, аксіологічних, емоційних, експресивних тощо.
Дисертація постає джерелом інформації, що відкриває перспективи подальших наукових пошуків, результати праці роблять певний внесок в опрацювання теоретичних аспектів семантичного синтаксису. Наведений у дослідженні фактичний матеріал, основні висновки й узагальнення можуть бути використані при написанні підручників та розробці лекційних курсів.
