Уперше в українському мовознавстві охарактеризовано семантичний потенціал речень з фактивними предикатами з позицій парадигматики та синтагматики. Установлено та поглиблено критерії розмежування предикатних знаків, шляхом семантико-синтаксичного аналізу визначено принципи типологічної характеристики цих одиниць. Новою є спроба логіко-семантичної класифікації фактивних предикатів.
У дисертації здійснено комплексний аналіз семантики та структурних типів речень з фактивними предикатами на матеріалі творів української літератури XX - початку XXI ст., засобів масової інформації.
Детально описано суб'єктивний та об'єктивний зміст речень з фактивними предикатами, визначено особливості фактивної пресупозиції та модальних значень, репрезентованих фактивними предикатами в семантичній структурі речення.
З урахуванням визначальної ролі предиката у формуванні речення з'ясовано мінімальну структуру речень з фактивними предикатами, її потенційні й обов'язкові компоненти, уточнено місце цих речень у системі одиниць української мови. Обгрунтовано співвідношення семантичної та формально-граматичної структури речення з фактивним предикатом, виявлено чинники, що впливають на асиметрію синтаксичної та семантичної організації, описано семантичні й синтаксичні моделі речень з фактивними предикатами.
Дисертація постає джерелом інформації, що відкриває перспективи подальших наукових пошуків, його результати вносять певний вклад у розробку теоретичних аспектів семантичного синтаксису. Наведений у дослідженні фактичний матеріал, основні висновки й узагальнення можуть бути використані при написанні підручників і навчальних посібників та у викладанні у вищій школі.
