У дисертації вперше в українському літературознавстві комплексно досліджено особливості трансформації традиційних сюжетно-образних мотивів гомерівського епосу в творах письменників XX - початку XXI ст. Розглянуто закономірності якісного переосмислення традиційної семантики та аксіологічних домінант під впливом істотних зрушень у духовному контексті зазначеної доби. Виявлено потенційні інтерпретаційні чинники поеми Гомера "Іліада". На основі розглянутих особливостей поеми з'ясовано, що широта інтерпретаційного діапазону закладена в самій гомерівській поемі.
Вивчення закономірностей функціонування традиційного сюжетно-образного матеріалу крізь призму творчості письменників XX - початку XXI ст. доводить, що традиційні сюжети, образи і мотиви "Іліади" Гомера зберігають свою потенційну актуальність упродовж століть. Переосмислення традиційного матеріалу спрямоване насамперед на духовний світ особистості з її внутрішніми суперечностями та на дослідження взаємозв'язків між людиною і суспільством.
Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що міфологічні жіночі образи гомерівських поем піддаються суттєвим трансформаціям та осучасненню у літературі XX - початку XXI ст.; переосмислюється роль жінки та її призначення. У літературі зазначеного періоду помітне прагнення авторів до деміфологізації чоловічих образів епічних поем. Античний сюжет стає віддзеркаленням політичних проблем сучасності. Осудження війни, її безглуздості та невиправданості є основною ідеєю творів письменників названого періоду, в основі яких сюжети "Іліади".
Ключові слова: традиція, інтертекст, традиційні сюжети та образи, міф, інтерпретація.
