Дослідження присвячено з'ясування типологічних відповідників у поетиці малої прози А.П. Чехова і Дж. Джойса. Виявлено, що для обох авторів типологічно подібним є зниження фабульно-подієвої гостроти, авторське невтручання в розвиток подій, їх розчинення в повсякденному потоці життя, відсутність відкритого мотивування поведінки героїв, прямих причинно-наслідкових зв'язків у сюжетному розвитку. Охарактеризовано типологічні паралелі у наратологічних стратегіях авторів, що визначаються динамічним співвідношенням між подією розповідання та розказаною подією, референтною та комунікативною ситуацією. Вказано на смислопороджувальний ефект такого співвідношення і його роль у проясненні неочевидних світоглядно-моральних змін, що відбуваються з персонажами і розповідачем. З'ясовано, що на мовностильовому рівні для обох авторів сутнісною є дифузія авторського і персонажного мовлення і драматизація розповіді шляхом підвищення змістово-структурної' ролі діалогу. Охарактеризовано роль предметного світу в художніх системах обох письменників, принцип символізації деталі як засобу створення підтексту і прийоми музикальної організації тексту.
Ключові слова: мала проза, жанр, сюжет, композиція, хронотоп, наратор, персонаж, деталь, символ, епіфанія, музикальна організація тексту.
