Дисертація присвячена філософському осмисленню самоідентифікації особистості як процесу самовизначення особистості в сучасному суспільстві, узагальнено філософсько-методологічний досвід дослідження проблем самоідентифікації особистості на різних етапах розвитку суспільства.
Самоідентифікація - усвідомлення людиною своєї приналежності до конкретної суспільної групи, спільноти, страти. Самоідентифікація надає можливості для вільного різноманітного розвитку особистості і формування соціальних характеристик, що дозволяють зайняти певну соціальну позицію і тим самим сприяє інтеграції індивіда у спільноту.
Проаналізовано основні види соціокультурної самоідентифікації, до яких відносяться: цілеспрямована (консервативна та прогресивна) самоідентифікація, нецілеспрямована самоідентифікація, зовнішня самоідентифікація, внутрішня самоідентифікація, самоідентифікація шляхом деідентифікації - заперечення іншого "Я" та самоідентифікація шляхом самоподолання, самозаперечення, перегляду власної позиці, реконструювання власної ідентичності.
Процес соціальної самоідентифікації зумовлено дією складного для кожного індивіда впливу мікросередовища (родини, родичів, друзів) та офіційної ідеології макросередовища.
Висувається положення про те, що визначну роль у навчально-виховному процесі здобуває формування сутнісного ядра культури, що детермінує цільність особистості. Визначено місце і роль самоідентифікації у процесі формування особистості і її інтеграції в соціальне середовище.
