У дисертації здійснено дослідження проблеми підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до організації дозвілля школярів.
Автором обгрунтовано теоретичні і методичні засади розвитку готовності до взаємодії зі школярами у сфері дозвілля; запропоновано й науково обґрунтовано культуру особистісної взаємодії вчителя зі школярами як новоутворення, що спрямовує педагогічну діяльність у зазначеній сфері, надає сенсу особистісній взаємодії у сфері дозвілля та орієнтує на сприйняття її цінностей. Обґрунтовано та експериментально перевірено методику підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до організації дозвілля школярів, визначено критерії відбору змісту підготовки.
Розроблено модель підготовки студентів педагогічних ВНЗ до організації дозвілля школярів, у який відокремлено фактори, що актуалізують систему підготовки, умови щодо її реалізації, компонентний склад культури особистісної взаємодії як стану готовності до організації дозвілля школярів, рівні сформованості культури особистісної взаємодії зі школярами, відповідні меті підготовки, етапи, зміст, форми і методи.
