Дисертацію присвячено дослідженню проблеми природоохоронного виховання учнівської молоді вітчизняними педагогами у 20–30 pp. XX століття (В. Аверін, Б. Всесвятський, В. Герд, С. Рудницький, В. Талієв, П. Тутковський, М. Шарлемань, К. Ягодовський, О. Яната та ін.). На основі теоретичного аналізу визначено провідні чинники становлення і розвитку ідеї виховання в учнів бережливого ставлення до природи. Досліджено внесок вітчизняних педагогів у розроблення теоретичних і практичних засад природоохоронного виховання в означену добу. Розкрито зміст, форми і методи природоохоронного виховання учнівської молоді у спадщині педагогів. Проаналізовано діяльність вчених-природознавців щодо означеної проблеми у наукових природничих товариствах. Установлено й схарактеризовано основні напрями реалізації ідей вітчизняних педагогів щодо природоохоронного виховання в досліджуваний період: навчально-методичний, просвітницький, громадсько-організаційний та видавничий.
У досліджені накреслено перспективи упровадження прогресивних ідей вітчизняних педагогів 20–ЗО pp. XX ст. у практику сучасних загальноосвітніх та позашкільних закладів освіти.
