Дисертаційна робота присвячена теоретико-емпіричному дослідженню соціально-психологічних особливостей професійного зростання жінок-керівників у правоохоронних органів України. Конкретизовано сутність конструкту професійне зростання жінки-керівника в правоохоронних органах, що розуміється як процес і результат становлення жінки-керівника як суб'єкта управлінської діяльності в правоохоронній галузі, який поєднує у собі професійну успішність, усвідомлення необхідності особистісного розвитку, накопичення професійної майстерності, належне виконання професійних завдань у ситуаціях, пов'язаних із специфічним середовищем, і який супроводжується швидкістю присвоєння спеціального звання та зміною її адміністративно-правового статусу. Визначено систему критеріїв професійної успішності жінок-керівників у правоохоронних органах; доведено, що професійна успішність жінки-керівника в правоохоронних органах є основою її професійного зростання.
Розкрито і поглиблено наукові уявлення щодо професійного зростання жінки-керівника в правоохоронних органах у контексті соціально-психологічних особливостей та характеристики його етапів, що збагачує наукові концепції соціальної психології; дослідження особистісних (оптимізм, розвинуте почуття власної гідності, незалежність, самостійність, сміливість, толерантність), психофізіологічних (емоційна гнучкість, лабільність, стресостійкість, швидкість реакції) та управлінських (відкритість досвіду, відповідальність, вміння впливати на підлеглих, організованість, схильність до лідерства) якостей жінки-керівника правоохоронного органу, від яких залежить її професійне зростання.
Охарактеризовано етапи професійного зростання жінок-керівників у правоохоронних органах шляхом порівняльного аналізу спільних ознак і відмінностей наукових підходів до його структури та змісту.
