У дисертації здійснено філософську рефлексію проблем феномену бюрократії, який властивий будь-якому суспільному ладу, що існує на етапі передісторії та охоплює не якийсь один певний сегмент суспільства, а пронизує всі сфери людського життя. В поле впливу бюрократії та бюрократизму потрапляє і наука, й освіта як цілком певна, визначена форма діяльності та свідомості. У результаті вчений, педагог значною мірою перетворився у чиновника, імітатора, функціонера та занурився у складну бюрократизовану систему взаємовідносин.
Визначено джерела процесів суспільного виникнення та відтворення феномену бюрократії в освіті та науці, з'ясовано його соціальну природу як окремої статусної групи в організаційній системі ВНЗ, розкрито особливості функціонування вищої освіти як соціального інституту в умовах "освітянської бюрократизації" як однієї з основ і рушіїв реформування (деформування) вищої освіти. Розкрито адаптованість феномену бюрократії до будь-яких системних перетворень в освіті та охарактеризовано тенденції розвитку філософії освіти у взаємодії з інституціями громадянського суспільства. Визначено стратегічні орієнтири впровадження раціонального управління у сфері освіти і науки.
