Дисертацію присвячено розгляду актуальної психологічної проблеми формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів. З'ясовано, що формування соціальної компетентності може відбуватися як в процесі навчання та оволодіння професійними знаннями, вміннями та навичками, так і в процесі групової тренінгової роботи.
Емпіричне дослідження виявило розбіжності у рівнях розвитку мотиваційного, емоційно-вольового, комунікативного, функціонального та рефлексивного компонентів соціальної компетентності студентів-психологів І та V курсів і практикуючих психологів, статистичні відмінності показників значимості цінностей матеріального, соціального статусу та суспільної активності, здатності до емпатії, емоційного інтелекту, схильності до обережних дій в складних життєвих ситуаціях, асоціальності, інтелектуального розвитку, соціальної інтуїції, спрямованості на розуміння, схильності та здатності до психологічної інтерпретації, самостійності та упередженості у створенні психологічного образу та психологічної проникливості, що дозволило розробити програму формування соціальної компетентності, виходячи з уявлення про зони актуального, ближчого розвитку та зони ближчої та віддаленої перспективи.
Розроблено та апробовано програму формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів, ефективність якої емпірично доведено й вона може бути рекомендована психологічним службам вищих навчальних закладів.
