Дисертаційне дослідження містить результати теоретико-філософського аналізу інноваційної парадигми вищої освіти України за умов переходу до інформаційного суспільства. Доведено, що сучасне українське суспільство не відповідає основним критеріям інформаційного і знаходиться у перехідному стані. Становлення інформаційного суспільства передбачає переорієнтацію вищої освіти на розвиток людини, яка перетворюється на активного виробника та споживача інформації і знання. Саме у межах освітнього процесу відбувається адаптація людини до існування в інформаційному полі. В дослідженні обгрунтовано, що в умовах переходу до інформаційного суспільства необхідність докорінної зміни системи вищої освіти обумовлена потребами сталого розвитку. Розкрито зміст інноваційної парадигми вищої освіти, доведено, що саме в її межах відбувається переорієнтація освітнього процесу на людину, його людиноцентричність. У дисертаційному дослідженні запропоновано теоретичне обґрунтування інноваційної парадигми вищої освіти як основи забезпечення якості вищої освіти. Доведено, що на основі реалізації інноваційної парадигми утворюється нова аксіосфера освіти, яка продукує морально-етичні засади самодостатності, самореалізації та самоактуалізацп. Визначаються головні орієнтири модернізації вищої освіти. Акцентовано увагу на інформаційних технологіях у вищій освіті.
