У дисертації здійснено комплексне дослідження релігійної та громадської діяльності К. Шептицького у 1869 - 1951 pp. Основну увагу приділено змісту, формам і напрямкам цієї діяльності. Охарактеризовано основні етапи формування світоглядних орієнтирів К. Шептицького; з'ясовано чинники, що вплинули на чернече покликання Казимира; досліджено вплив авторської спадщини ігумена на духовний розвиток студихського чернецтва; відстежено динаміку поширення студитських монастирів; показано роль К. Шептицького у збереженні церковно-релігійного комплексу та розбудові чернечих осередків; визначено вплив архімандрита на формування духовних цінностей та суспільно-культурних пріоритетів українського суспільства; висвітлено основні напрямки релігійної та громадської діяльності К. Шептицького та її значення для історії України. На основі критично проаналізованих фактів особової кримінальної справи, спогадів, епістолярної літератури досліджено останній період життя архімандрита К. Шептицького (1947- 1951 pp.).
Ключові слова: К. Шептицький, Східна Галичина, Греко-католицька церква, релігійна та громадська діяльність, студитський чин, монастир, ігумен.
