Дисертація є цілісним дослідженням літературно-художньої інтерпретації образу останнього кошового Петра Калнишевського в українській літературі. Розглянуто й проаналізовано специфіку художніх прийомів і засобів характеротворення, особливості трансформації історичної правди в художню, роль і місце творчого домислу та вимислу щодо діяльності останнього кошового Січі.
Широкий спектр жанрових форм (історичний роман, історико-документальна повість, історичне оповідання, нарис, есе, балада, ліро-епічна поема тощо) дозволив суттєво розширити діапазон опису останнього кошового Запорозької Січі, певні риси фольклорних стилізацій. Одним із ключових аспектів відображення історичної постаті П. Калнишевського в літературно-художньому дискурсі є специфіка характеротворення, адже письменники, що в ті чи інші часи зверталися до цієї історичної особи, робили різні акценти на основних її психологічних рисах.
