У дисертації досліджено неореалізм як стильове явище в художній літературі, зокрема, його місце серед сучасних йому модерністських течій, форманти, ірраціональне підґрунтя.
Усебічно розкрито неореалістичну спрямованість прозових творів А. Крушельницького: виявлено й проаналізовано її загальні ознаки (специфічні документальність, філософічність, психологізм і ліризм, -стильові форманти), а також своєрідність (особливості художньої інтерпретації війни в циклі повістей та романів письменника, представленої в них у різних іпостасях і позначеної ірраціональною домінантою; новаторську за своїми вимірами панорамність цієї наджанрової конструкції у рамках української літератури; еволюцію автора як неореаліста та як митця в цілому). Схарактеризовано жанрову систему прози А. Крушельницького.
