Дисертаційну роботу присвячено дослідженню жанрових моделей проповідницької прози першої половини XVII століття. Проаналізовано найпоказовіші твори знакових постатей вказаного періоду: "Євангеліє Учительне" та "Зерцало богословія" Кирила Транквіліона-Ставровецького, "Євангеліє Учительне", "Короткий Катехизис", "Православне сповідання віри" та "ЬііЬоз..." Петра Могили, "Регзресііша..." Касіяна Саковича. З'ясовано, що саме ці тексти продемонстрували формування нової епохи у церковному житті та виникнення нових літературних явищ. Доведено, що, незважаючи на релігійність змісту, представлені зразки проповідницької прози мають яскраво виражену авторську позицію, стиль, поетику.
У праці виокремлено різні жанрові моделі проповідей, а саме: євангельські (що входили до "Євангелій Учительних"), моралізаторські, катехизисні, полемічні. Виділено аспекти жанрової та стильової специфіки текстів кожного типу казання, визначено структурно-композиційні елементи.
Ключові слова: проповідницька проза, євангельська проповідь, катехизисна проповідь, трактат, полеміка, ґенеза, жанрова модель, авторська індивідуальність, бароко, екзегеза, риторика
