У дисертації вперше в українському літературознавстві зроблено спробу здійснити об'єктивно-науковий, незасоціологізований аналіз творчості українського письменника початку XX ст. Гната Михайличенка. З цією метою синтезовано матеріали, які до цього часу ще не були в літературознавчому обігу, з'ясовано основні мотиви новелістики письменника, простежено своєрідність модифікації жанру новели у творчості Г.Михайличенка, осмислено новаторство митця в освоєнні художніх засобів імпресіоністичної, символічної манери письма, досліджено філософські, соціальні, психологічні, моральні аспекти проблематики "Блакитного роману", виявлено риси індивідуального креаційного новаторства письменника як на рівні проблематики, так і на рівні поетики.
