У дисертації вперше запропоновано нетрадиційний комплексний підхід до вивчення творчості Н. Кобринської, Є. Ярошинської, О. Кобилянської. Основна увага приділена з'ясуванню теоретичного аспекту проблеми, що стосується архетипіки творів, їх зумовленості та ролі, поділу архетипів на структури й формули. Окремо розглядаються архетипні структури та формули як моделі психологічного розвитку художнього твору, коли в центрі уваги стоять питання своєрідності відображення психологічних рис персонажів як результату авторської інтерпретації навколишнього світу, осмислюється суть прамоделей як настанов рецепції художнього твору.
Вияскравлено також онтологічно-смислові схеми художніх світів письменниць, з'ясовано роль архетипів у розкритті "заднього плану" художнього твору.
