Дисертаційне дослідження присвячено системному опису структурних, семантичних, прагматичних та комунікативних особливостей номінативних висловлювань, що мають загальну семантику експресивності.
У роботі вперше в українському мовознавстві уточнено семантико-прагматичний статус категорії експресивності, розроблено авторські принципи її внутрішньої диференціації, зокрема на емоційну та раціональну. На засадах аналізу великого фактичного матеріалу описано структуру експресивного мовленнєвого акту, визначено його комунікативну природу та іллокутивні характеристики, виділено інвентар мовних засобів, що вживаються комунікантами для йоїхз реалізації.
Обґрунтовано специфіку номінативних речень як особливих синтаксичних одиниць в ономасіологічному та семасіологічному планах, проаналізовано їх граматичні ознаки та виявлено функціонально-стильове навантаження у художніх текстах сучасної української мови.
Визначено і систематизовано схеми номінативних речень, що виражають експресивну семантику, які представлено у трьох структурних типах: непоширені, поширені та ланцюжки номінативних речень; встановлено можливі поширювачі структурних схем, релевантні для експресивного навантаження.
