Дисертацію присвячено дослідженню українських медичних найменувань у діахронному аспекті. На основі пам'яток XVI-XVIII ст. проаналізовано семантичну структуру, основні словотвірні моделі, походження, еволюційні процеси, системну організацію конституентів тематичної групи "назви хвороб людей", у межах якої функціонують лексико-семантичні групи "загальні назви хвороби" і "назви конкретних захворювань". Простежено подальшу долю аналізованих найменувань, їх роль у розвитку української літературної мови загалом і мови медичної науки зокрема, функціонування в сучасних говорах. Встановлено, що особливістю лексики цієї тематичної групи є її тісний зв'язок із природничими науками, удосконаленням знань про специфіку людського організму, що робить досліджувану медичну номенклатуру динамічною та нестійкою.
